Віра Тарасенко, адвокат

Тимчасовий захист українців під загрозою

З 5 серпня 2026 року для значної частини українців за кордоном фактично змінилися правила отримання та підтвердження тимчасового захисту. На практиці це означає, що частина людей ризикує не оформити захист вперше або не продовжити вже чинний статус. У цій статті детально розберемо, у чому полягає суть проблеми, хто перебуває в зоні найбільшого ризику, які вимоги можна виконати, а які — практично неможливо, і що робити тим, хто вже зіткнувся з відмовою.

Також рекомендую своє відео на тему тимчасового захисту українців у країнах ЄС за посиланням: https://youtu.be/obTOMkwejeU

У чому суть проблеми

Директива ЄС, на підставі якої регулюється тимчасовий захист, не містить вичерпного та чіткого переліку критеріїв, за якими одним українцям він має надаватися, а іншим — ні. Єдина прямо зазначена підстава для відмови — ухилення військовозобов’язаної особи від військової служби. Однак саме поняття «ухилення» директива не розкриває й не конкретизує: немає ані переліку ознак, ані єдиних критеріїв, за якими міграційна служба конкретної країни могла б однозначно визначити, чи ухиляється людина, чи ні.

Через цю прогалину кожна країна ЄС трактує поняття ухилення по-своєму — виходячи з власного розуміння, внутрішніх інструкцій і, найчастіше, суб’єктивного розсуду конкретного чиновника. Звідси й виникає та неоднорідна, часом суперечлива практика, з якою стикаються українці в різних державах: те, що в одній країні приймається безперешкодно, в іншій стає підставою для відмови.

Це системна проблема, а не поодинокий збій: доки на рівні ЄС не з’явиться єдине роз’яснення, що саме вважається ухиленням від військової служби, ситуація в різних країнах залишатиметься непередбачуваною, а вимоги можуть змінюватися без попередження.

Хто перебуває під найбільшою загрозою

Важливо відразу розмежувати дві категорії українців за кордоном, оскільки ризики для них принципово різні.

Ті, хто вже раніше отримав тимчасовий захист, як правило, не мають серйозних проблем. Їхній статус у більшості випадків подовжується без ускладнень, і згідно з чинними на сьогодні правилами подовження передбачено аж до 2028 року. Для цієї категорії нові вимоги в основному не мають значення — у всякому разі, статистично вони стикаються з відмовами значно рідше.

Українці, які подають заявку на тимчасовий захист уперше — або нещодавно приїхали до країни ЄС, або переїжджають з однієї країни ЄС до іншої й змушені оформлювати статус заново, — стикаються з новими вимогами значно частіше. Саме ця категорія людей сьогодні перебуває під найбільшим ризиком відмови або затягування процедури, і саме їм варто заздалегідь розібратися в тому, які документи та підтвердження можуть від них вимагати.

Ця закономірність є логічною: коли людина вперше проходить процедуру, міграційна служба вимагає повний пакет документів і ретельно перевіряє військово-реєстраційний статус заявника, тоді як під час продовження вже чинного статусу така перевірка часто проводиться формально або не проводиться взагалі.

Які документи та проблеми можуть виникнути під час оформлення

З практичної точки зору всі можливі складнощі поділяються на дві принципово різні групи: ті, що вирішуються відносно просто, і ті, що на практиці усунути мирним шляхом майже неможливо. Розглянемо кожну детально.

Проблеми, які вирішуються

1. Військово-обліковий документ без «небажаних» записів.

Мінімальна вимога, яку висувають практично скрізь, — наявність «чистого» електронного військово-облікового документа, сформованого через «Резерв+» або «Дію», без відміток про розшук і без записів про порушення правил військового обліку (зокрема, без інформації про передачу відомостей до поліції).

Цю вимогу виконати відносно просто. Електронний військово-реєстраційний документ формується через додаток «Дія» або «Резерв+». Якщо в документі містяться записи про розшук, порушення або передачу інформації до поліції, їх можна зняти одним із двох способів:

•    у добровільному порядку — шляхом одноразової сплати 8 500 грн;

•    у судовому порядку — шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Обидва механізми досить добре відпрацьовані на практиці, і щодо кожного з них накопичено значний обсяг роз’яснень про те, як саме знімати подібні записи мирним або судовим шляхом.

Важливо розуміти: «чистий» «Резерв+», без будь-яких сторонніх записів, — це той мінімум, який можуть вимагати практично в будь-якій країні ЄС, і саме з перевірки цього пункту варто починати підготовку до подання документів.

2. Оформлена відстрочка від мобілізації.

Деякі країни ЄС додатково вимагають, щоб заявник мав оформлену чинну відстрочку від мобілізації. Логіка більшості людей, які виїжджають за кордон легально, і так передбачає наявність такої відстрочки — без неї законний виїзд військовозобов’язаного чоловіка за межі України, як правило, не відбувся б.

У окремих країнах вимога формулюється ще конкретніше: у «Резерв+», у полі, що відображає підставу відстрочки, має відображатися актуальна інформація, чинна на момент звернення. Якщо підстави для відстрочки у людини об’єктивно є, це питання, як правило, також вирішується — достатньо переконатися, що відповідна відстрочка коректно відображена в реєстрі. А ось якщо там проблема в тому, що відстрочка закінчилася, функції її продовження через «Резерв+» немає або вона дала збій, або Ви виїхали без відстрочки чи з інших підстав, то тут уже складніше.

3. Підтвердження законності перетину кордону.

У ряді країн — зокрема, така практика спостерігається у Фінляндії, — часто вимагають окремого підтвердження того, що перетин українсько-будь-якої прикордонної лінії під час виїзду за кордон відбувся на законних підставах.

Якщо перетин кордону дійсно був законним, підтвердити цей факт нескладно: можна звернутися — особисто або через адвоката, з відповідним запитом — до Державної прикордонної служби України, надавши копію закордонного паспорта, і попросити видати довідку про те, що конкретна особа на зазначену дату законно перетнула державний кордон на певних підставах. Така довідка, як правило, приймається міграційними службами як достатнє підтвердження.

Проблеми, які практично неможливо вирішити мирним шляхом

На жаль, не всі вимоги, які висувають країни ЄС, є здійсненними. Корінь проблеми полягає в тому, про що вже йшлося вище: жодна країна ЄС досі не отримала належного роз’яснення, що саме слід розуміти під ухиленням від військової служби, — і за відсутності такого роз’яснення окремі держави починають висувати вимоги, які об’єктивно неможливо виконати за реальних обставин заявника.

Вимога щодо запису про виключення або зняття з обліку там, де його об’єктивно не може бути.

У деяких країнах — зокрема, така практика зустрічається в Чехії, — від військовозобов’язаних чоловіків вимагають військово-обліковий документ саме із записом про те, що особу виключено з обліку або знято з обліку.

Проблема полягає в тому, що такий запис є далеко не у кожного військовозобов’язаного, навіть якщо він виїхав за кордон абсолютно законно. Наприклад, у людини може бути оформлена чинна відстрочка, вона могла виїхати на цілком законних підставах — але при цьому її не визнано непридатною до військової служби, і формально її не виключено та не знято з обліку. Відповідно, у його «Резерв+» буде чиста історія і буде коректно відображено відстрочку, але самого запису про виключення або зняття з обліку там не буде, і з’явитися йому нізвідки.

Що стосується зняття з обліку: дійсно, існують певні випадки, коли військовозобов’язаний, який перебуває за кордоном, може знятися з обліку у зв’язку з виїздом з України. Однак важливо розуміти: навіть домігшись такого запису, людина не перестає бути військовозобов’язаною — це тимчасове, обліково-технічне рішення, яке діє лише до того моменту, поки вона знову не повернеться в Україну. І така можливість доступна далеко не кожному: домогтися відповідного запису не так уже й просто, і часто для цього доводиться проходити тривалий і не найпростіший судовий розгляд.

Вимога щодо військово-облікового документа у осіб, які в принципі не підлягають військовому обліку.

У інших країнах — зокрема, подібна ситуація спостерігається в Іспанії — через нерозуміння суті української системи військового обліку пішли ще далі: там почали вимагати військово-обліковий документ із «Резерв+» у тому числі й у жінок, причому як у тих жінок, які формально можуть бути визнані військовозобов’язаними (наприклад, медичні працівниці певних спеціальностей), так і в тих, хто військовозобов’язаними в принципі не є.

Ця ситуація є очевидним абсурдом: якщо жінка не є військовозобов’язаною, у неї в принципі не може з’явитися військово-обліковий документ у «Резерв+», оскільки система формує такий документ лише для осіб, які перебувають на військовому обліку. Вимагати документ, якого об’єктивно не може існувати, — означає ставити людину в завідомо нездійсненне становище. Проте саме з цієї причини значній кількості таких жінок уже було відмовлено в оформленні тимчасового захисту.

Принципова відмінність цієї групи проблем від попередньої

Важливо чітко розмежовувати дві категорії складнощів. Там, де у людини дійсно є підстави для відстрочки і вона її оформляє, або там, де щодо неї оголошено розшук чи виявлено порушення правил військового обліку, і вона їх усуває (у добровільному або судовому порядку), — ситуація вирішувана, а алгоритм дій зрозумілий і відпрацьований.

А ось у тих випадках, коли від людини вимагають запису про виключення або зняття з обліку, якого у неї об’єктивно немає й не може бути, або вимагають військово-обліковий документ від жінки, яка не підлягає військовому обліку, — вирішити ці вимоги якимось мирним шляхом, на жаль, неможливо в принципі. Проблема тут не в діях самої людини і не в її військово-обліковому статусі, а у вимозі з боку іноземного державного органу, яка не відповідає об’єктивній правовій реальності.

Що робити, якщо ви зіткнулися з нерозв’язною проблемою

На практиці ситуація в таких випадках вирішується вкрай складно. З досвіду роботи з багатьма клієнтами, які перебувають за кордоном і які намагалися боротися саме з подібними вимогами — тобто з вимогою надати документи, які неможливо отримати навіть за умови сумлінних і послідовних зусиль, — єдиний дієвий шлях полягає у зверненні до місцевих адвокатів у країні перебування.

Саме місцеві адвокати, які розбираються в міграційному законодавстві конкретної країни, допомагають домогтися права на тимчасовий захист через суд відповідної юрисдикції, оскаржуючи відмову міграційної служби та доводячи необґрунтованість висунутої вимоги.

Висновки

На сьогодні жодна з країн ЄС не отримала від профільних європейських інституцій чіткого, однозначного роз’яснення щодо того, що саме слід розуміти під ухиленням від військової служби в контексті процедури тимчасового захисту. Поки ця прогалина не усунена, практика в різних державах залишатиметься суперечливою, а вимоги до українських заявників — непослідовними й часом об’єктивно нездійсненними.

Проте частину проблем, з якими стикаються українці під час оформлення або продовження тимчасового захисту, цілком можна вирішити завчасно: навести лад у «Резерв+», переконатися в наявності та правильному відображенні відстрочки, за необхідності отримати довідку про законність перетину кордону. Ці кроки варто зробити ще до подання документів, щоб мінімізувати ризик відмови.

Що стосується вимог, які виходять за межі об’єктивно можливого, — таких як запис про зняття з обліку там, де його не може бути, або військово-реєстраційний документ у особи, яка не підлягає військовому обліку, — єдиним реальним інструментом захисту своїх прав залишається звернення до місцевих адвокатів та оскарження відмови в судовому порядку згідно із законодавством країни перебування.

Також рекомендую своє відео на тему тимчасового захисту українців у країнах ЄС за посиланням: https://youtu.be/obTOMkwejeU